Електроенергія 2022-2024 роки
Після повномасштабного вторгнення рф українська енергетична система зазнала значних пошкоджень внаслідок масованих ракетних атак, що розпочалися в жовтні 2022 року. За період з жовтня 2022 по вересень 2024 року було здійснено 1024 атаки на об’єкти енергетичної інфраструктури, що призвело до значного дефіциту електроенергії та необхідності її імпорту.
Дослідження аналізує динаміку імпорту електроенергії Україною в період з 2022 по 2024 роки, враховуючи технічні, економічні та регуляторні аспекти, що впливають на використання міждержавних інтерконекторів.
У результаті аналізу встановлено, що українська енергосистема значною мірою залежала від імпорту через масовані руйнування енергетичної інфраструктури під час війни. Загальний обсяг імпорту за цей період склав 5,25 млн МВт·год, що дозволило частково компенсувати дефіцит, спричинений втратами генеруючих потужностей. Основними постачальниками електроенергії стали Угорщина, Словаччина, Румунія та Польща. Найвищий рівень завантаженості інтерконекторів досягав 94,1% у напрямку Румунії та 79,9% у напрямку Польщі. Однак використання пропускної спроможності інтерконекторів залишалося обмеженим через низку факторів.
Серед технічних бар’єрів виділяється застаріла інфраструктура, що потребує термінової модернізації та розширення. Деякі ключові інтерконектори, такі як «Хмельницька АЕС — Жешув» і «Мукачево — Велькі Капушани», функціонували з недостатньою ефективністю через низьку пропускну здатність і значні енергетичні втрати. Відсутність автоматизованих систем моніторингу та управління потоками також ускладнювала швидке реагування на дефіцитні ситуації.
Економічні перепони включали значні коливання цін на європейських ринках, які у деякі періоди досягали 100–150 євро за МВт·год і вище, що значно перевищувало внутрішні ціни в Україні, які до того ж на організованих сегментах ринку регулюються за допомогою граничних цін (прайс-кепів), що затверджуються НКРЕКП. Високі зовнішні ціни робили імпорт економічно недоцільним навіть у періоди гострого дефіциту. Крім того, відсутність довгострокових контрактів з фіксованими цінами збільшувала залежність від спотового ринку, де ціни були нестабільними. Це створювало додаткові комерційні ризики для українського оператора системи передачі та споживачів. Зокрема, при різкому зростанні цін на імпортну електроенергію ОСП може зазнавати незапланованих витрат на закупівлю електроенергії для балансування системи, а споживачі – відчувати нестачу ресурсу через високі ціни та/або введення графіків обмеження споживання чи графіків відключень.
Регуляторні обмеження також стримували оперативне реагування на змінювані умови ринку. Діюча нормативна база не дозволяла швидко адаптувати квоти на імпорт (дозволений ENTSO-E ліміт на пропускну спроможність інтерконекторів для імпорту електричної енергії в Україну та Молдову) або змінювати механізми тарифоутворення у відповідь на ринкові зміни. Бюрократичні процедури часто затримували прийняття рішень щодо екстрених заходів у кризових умовах, що додатково ускладнювало забезпечення стабільності енергосистеми.
Дослідження також виявило, що протягом аналізованого періоду значна частина годин із дефіцитом електроенергії не була покрита імпортом через несприятливий ціновий фактор. Зокрема, у 2024 році близько 12% годин із відключеннями могли бути забезпечені імпортом за умови кращих економічних умов. Це переважно стосувалося годин із піковим попитом, коли ціни на внутрішньому ринку України залишалися нижчими за середньоєвропейські.
Повний текст дослідження можна знайти тут.
Матеріал підготовлено ГО «ДІКСІ ГРУП» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у рамках проєкту «Покращення енергетичної безпеки завтрашнього дня». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Джерело: DiXi Group
