Від початку повномасштабного вторгнення Росії енергетичний сектор України є однією з головних цілей безперервних ракетних та безпілотних атак. Через це Україна втратила понад половину своїх довоєнних генеруючих потужностей, а також пошкодила близько 50% інфраструктури системи передачі електроенергії. Лише навесні 2024 року Україна втратила близько 8 ГВт потужностей. Росія продовжує постійно атакувати об’єкти енергетичної інфраструктури, що призводить до перебоїв у постачанні газу та електроенергії, а також забезпеченні централізованого теплопостачання.
За даними KSE Institute, станом на січень 2024 року загальна сума прямих задокументованих збитків, завданих інфраструктурі України, сягнула 155 млрд доларів (за вартістю заміщення), у тому числі 9 млрд доларів – прямі збитки від зруйнованої інфраструктури енергетичного сектору. На першому місці за рівнем пошкоджень залишається житловий фонд. Станом на січень 2024 року налічувалося майже 250 000 пошкоджених та зруйнованих будівель, з них 222 000 – приватні будинки, понад 27 000 багатоквартирних будинків та 526 гуртожитків із прямими збитками на рівні 58,9 млрд доларів США.
За даними RDNA3, загальні потреби енергетичного сектору у відновленні та реконструкції оцінюються в 47,1 млрд доларів за 10 років. Ця сума включає 40,4 млрд доларів, необхідних для відбудови сектору виробництва електроенергії на основі принципів зеленого переходу. Пріоритети відновлення та реконструкції на 2024 рік оцінювалися приблизно у 2,7 млрд доларів. Загальна сума збитків житловому фонду з лютого 2023 року зросла на 11%, а загальна вартість збитків становить 55,9 млрд доларів.. Потреби житлового сектору оцінюються у 80,3 млрд доларів США у довгостроковій перспективі (2024-2033 роки), а пріоритети на 2024 рік – 2,1 млрд доларів США.
Більше того, згідно з аналізом довоєнного 2021 року, приблизно 80% з близько 1 млрд м² житлового фонду України амортизується. За даними Державної служби статистики, до війни в Україні налічувалося 45 500 старих будівель та 16 800 будівель у стані надзвичайної ситуації. Переважна більшість таких трьох-п’ятиповерхових будівель, панельних або цегляних, були побудовані у великих містах до середини 1970-х років включно і сьогодні мають критичні показники фізичного зносу. З 200 000 багатоквартирних будинків майже 12% були побудовані в 1919-1945 роках, кожен четвертий будинок був побудований в 1946-1960 роках, і майже чверть – в 1960-х роках. Протягом 1960-1980 років було побудовано понад 67 000 будинків.
Таким чином, окрім великої кількості будівель, пошкоджених під час війни, Україна також потребує оновлення та реконструкції існуючих будівель застарілого житлового фонду.
Згідно з Довгостроковою стратегією термомодернізації будівель до 2050 року, очікується, що 85-90% існуючих будівель, які не зазнали значних пошкоджень внаслідок широкомасштабної російської військової агресії, все ще існуватимуть та будуть експлуатовані у 2050 році (у майбутньому ці показники можуть бути скориговані). Тому впровадження масштабної термомодернізації будівель є нагальною потребою і стратегічною метою. Наразі питоме енергоспоживання будівель в Україні в 2-3 рази вище, ніж у країнах-членах ЄС. Середнє питоме енергоспоживання житлових будинків в Україні становить 163 кВт·год/м² на рік. Поточні темпи термомодернізації будівель в Україні (на рівні 0,1%) залишаються вкрай низькими та значно відстають від ЄС (близько 1%).
Високий рівень енергоспоживання також спричиняє надмірні супутні втрати (на конверсію, транспортування, технологічні потреби). В енергобалансі 2020 року, за даними Держстату, обсяг споживання енергії житловим сектором становить 13 601 тис. т н.е (28,5% від кінцевого споживання). Однак такі завищені цифри свідчать про значний потенціал для зниження енергоспоживання будівлями, яке може сягати понад 40%.
29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України затвердив Довгострокову стратегію термомодернізації будівель до 2050 року та Концепцію Державної цільової економічної програми підтримки термомодернізації будівель до 2030 року з метою розробки ефективної та скоординованої державної політики, фінансування та впровадження надійних інструментів підтримки енергоефективності будівель.
Стратегія передбачає, що термомодернізація буде проведена з метою приведення енергоефективності будівель у відповідність до мінімальних вимог, а після 2030 року – до стандарту будівель з близьким до нульового рівнем енергоспоживання (NZEB) .
Основними цілями Стратегії на період до 2030 року є:
- досягнення енергозбереження в урядових будівлях на рівні щорічного зниження енергоспоживання на 1% від площі відповідних будівель;
- впровадження та функціонування системи енергетичного менеджменту не менше ніж у 90% громад;
- зниження кінцевого енергоспоживання в секторі будівель на 15%;
- запровадження заходів щодо подолання енергетичної бідності, при цьому тарифи (ціни) на енергоресурси (комунальні послуги) окремих постачальників (постачальників послуг) мають встановлюватися на рівні ринкових та економічно обґрунтованих;
- досягнення частки не менше 36% житлових та громадських будівель, які відповідають мінімальним вимогам до енергетичної ефективності будівель, та не менше 10% громадських будівель з близьким до нуля рівнем споживанням енергії.
Очікувані результати Першого етапу (2024-2030 рр.) “Післявоєнне відновлення та розгортання масштабної термомодернізації” Довгострокової стратегії термомодернізації будівель до 2050 року представлені тут.
Документ підготовлено ГО “ДІКСІ ГРУП” у співпраці з BPIE (Buildings Performance Institute Europe) та за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” у рамках проєкту “Підтримка декарбонізації економіки України через розробку нових моделей фінансування за рахунок використання боргових зобов’язань. Стадія 4”.
Відповідальність за зміст цього документа несе ГО “ДІКСІ ГРУП” і за жодних обставин зміст не може вважатися таким, що відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.
Джерело: Dixi Group
