До річниці повномашстабного вторгнення виконавчий директор Фонду Олександр Сушко та заступниця виконавчого директора Інна Підлуська підготували колонку для Open Society Voices про стан України після трьох років з часу повномасштабного вторгнення. Ми пропонуємо вам її переклад.
Три роки тому Україна поринула в кошмар, від якого вона досі намагається прокинутися. Повномасштабне вторгнення Росії, окупація та руйнування міст, викрадення дітей та страти цивільного населення призвели до нестерпних втрат. Нова адміністрація США прагне до ілюзорного миру, що загрожує значними поступками Москві, в той час як путінські безпілотники загрожують київському небу. Але країна залишається стійкою, зміцненою громадянським суспільством, яке прагне, щоб саме українці визначали долю країни.
Відбудова – це безперервний процес, який не може чекати, поки закінчиться війна. Щодня незліченна кількість українців адаптуються до переміщення, повертаються з-за кордону до зруйнованих громад або пристосовуються до цивільного життя після участі в бойових діях. Але суспільство також має пристосуватися до нових реалій, приймаючи таку значну кількість травмованих людей, які потребують доступу до державних послуг, житла та роботи. Ігнорування їхніх потреб може призвести до загострення напруженості в суспільстві, саме тому така велика увага приділяється соціальній згуртованості та відновленню, орієнтованому на людину.
Кількість тих, хто потребує допомоги, колосальна. Безперервні бомбардування Росією житла та інфраструктури мають на меті примножити вже зареєстровані 4 мільйони внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Нинішня кількість ветеранів та членів їх родин, що становить 1,4 мільйона, до кінця війни може зрости до 5 мільйонів. Після десятиліття відсічі окупації, Україна бореться за збереження адекватних послуг для забезпечення належного відновлення та реінтеграції цих розрізнених груп, а також за повернення ще кількох мільйонів репатріантів.
Україна протистоїть російському тиску не лише воєнним шляхом, але й продовжує бути стабільною та інклюзивною європейською демократією. Коли геополітичні вітри дмуть проти країни, довіра громадськості до надійних і підзвітних інституцій на національному, регіональному та місцевому рівнях є більш важливою, ніж будь-коли. А цього можна досягти лише шляхом забезпечення максимальної участі громадян у суспільному житті. Зусилля громадянського суспільства спрямовані не лише на пом’якшення впливу війни на вразливі групи населення, але й на активне сприяння їхній реінтеграції та заохочення їхньої участі у процесі стратегічного планування та прийняття рішень щодо відновлення зруйнованих громад.
У той час як гуманітарна допомога, соціальне житло та медичні послуги для вразливих груп продовжують продовжують бути важливим чинником допомоги для українців, наші партнери підтримують ВПО у налагодженні зв’язків з представниками місцевої влади, відновленні втрачених документів та отриманні компенсації за зруйноване майно. Наші гранти також підтримують адвокацію та тренінги з лідерства для переселенців, сімей загиблих, людей з інвалідністю та інші групи, які гостро постраждали від війни, щоб посилити їхню участь у процесах прийняття рішень, стратегічному плануванні та діяльності на регіональному та місцевому рівнях.
Солдати на передовій можуть стати об’єктом уваги ЗМІ, але далеко від камер ті, хто залишає поле бою, стикаються з нелегкими випробуваннями. Нещодавнє скорочення державної підтримки з боку США матиме серйозні наслідки, а деякі міжнародні донори неохоче фінансують проекти, пов’язані з ветеранами. Існує великий ризик маргіналізації та радикалізації ветеранів, якщо реінтеграція не вдасться, і саме тому громадянське суспільство активізовується. Ми підтримуємо мережу ветеранських хабів, які надають психологічні, соціальні та юридичні послуги за принципом «рівний-рівному», а також співпрацюємо з приватним сектором для покращення доступу до працевлаштування, розширення навчальних програм та розробки бізнес-планів для ветеранів.
Але ця робота простягається набагато глибше, ніж задоволення нагальних потреб. Ветерани – сучасна бойова сила, яка є набагато більш репрезентативною для суспільства, ніж будь-коли раніше, – стануть однією з найвпливовіших груп у післявоєнній Україні. Наші партнери допомагають формувати державну політику у справах ветеранів, а також підтримують самих ветеранів у самоорганізації та створенні сильних об’єднань. Загоєння фізичних і душевних ран є величезним викликом, так само як і протидія радикалізації, але саме громадянське суспільство зобов’язане гарантувати, що травмовані можуть зробити позитивний вплив і спрямувати свій досвід і скарги в конструктивний діалог.
Потрясіння і напруженість не можна применшувати, але з огляду на безперервний повномасштабний терор, що обрушився на країну протягом останніх трьох років, вражає, наскільки згуртованим залишилося українське суспільство. Втім, ми не можемо сприймати це як належне. Нас очікує гнів, звинувачення, поглиблення напруженості та ліній розлому, і все це неминуче буде використано ворожими силами. Але країна поки що відмовляється піддаватися на ці провокації. Українці вже продемонстрували світу і самим собі, що ми можемо перемогти, лишаючись сильним, вільним і демократичним суспільством.
Олександр Сушко, Інна Підлуська
