Через три роки після початку повномасштабного вторгнення росії, українські громади і далі мають справу з викликами, пов’язаними з інтеграцією внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Люди, які втратили свої домівки через війну, стикаються з численними труднощами в нових громадах. Про проблеми, потреби та можливі рішення розповіла Людмила Дінник, голова ГО «Джерело підтримки», яка працює у Дніпрі.
На початку повномасштабного вторгнення у 2022-ому році багато ВПО активно приймали участь в житті приймаючих громад: займалися волонтерством, допомагали один одному та були сповнені надій на швидке повернення додому. Але час минає, і ситуація змінюється. З часом становище ВПО в громадах часто лише погіршується, громади вже не можуть надавати їм допомогу в таких обсягах, як раніше. Без створення належних умов для реалізації потенціалу ВПО, громада втрачає цінний ресурс та можливості для спільного зростання.
«Люди зневіряються, вони складають руки. Їхнє становище не покращується, бо житлові питання та питання інтеграції залишаються нерозв’язаними», — зазначає Людмила Дінник.
Житло для ВПО
Житло є одним із найболючіших питань для ВПО. Відсутність стабільного місця проживання ускладнює пошук роботи та створює постійний стрес. У Дніпрі ГО «Джерело підтримки» створила кілька прихистків, де ВПО мають змогу тимчасово оселитися.
«У 2022 році ми створили чотири прихистки, два з яких працюють і досі. Приміщення обладнані всім необхідним: сучасними пральними і сушильними машинами, кухонною технікою, душовими кабінами, працюють дитяча кімната, простір інтеграції та дозвілля де проводяться розважальні та освітні заходи для дітей і дорослих. Це — мінімум, який дає людям відчуття стабільності», — розповідає пані Людмила.
Людмила також говорить про те, що в Дніпрі приблизно 50% місць тимчасового проживання (МТП) для ВПО створено ГО. Залучення коштів, проведення ремонтів, облаштування будівель та їх утримання дозволили громадському сектору напрацювати значний досвід у вирішенні житлових питань переселенців. Нещодавно прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових заходів, пов’язаних із забезпеченням внутрішньо переміщених осіб житлом». Новий Закон покладає на громадянське суспільство додаткову відповідальність: бути активними учасниками процесу забезпечення житлом. Важливо, щоб ГО не залишилися осторонь і активно долучатися до роботи комісій, завданням яких є обстеження об’єктів нерухомого майна для забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом.
Співпрацю з бізнесом та ОГС
ГО «Джерело підтримки» розробила проєкт «Сервісна картка ВПО». Його мета — створити платформу на якій представники соціально відповідальних бізнесів, чутливих до проблем ВПО, надають знижки на товари і послуги, демонструючи свою турботу про суспільство. З іншого боку, ВПО отримують доступ до широкого спектру товарів та послуг за більш доступними цінами, що полегшує їх адаптацію на новому місці.
«Ідея проста: людина реєструється в чат-боті, отримує QR-код і може користуватися знижками в певних бізнесах. Це зручно і допомагає інтегрувати переселенців у місцеву економіку», — пояснює Людмила.
Цей проєкт розвивався у співпраці з місцевою владою, яка змогла надати організації інформаційну підтримку. Людмила вважає, що в межах подібних проєктів національного рівня важлива співпраця і громадських організацій, і бізнесу, і органів місцевого самоврядування.
Попри наявність ініціатив, Людмила зазначає, що громадські організації й органи місцевого самоврядування досі не завжди розуміють необхідність співпраці. Громадські активісти можуть швидко реагувати на виклики, але іноді їм бракує ресурсів та експертизи. Водночас місцева влада часто обмежена бюрократичними процедурами. Однак, незважаючи на всі можливі перепони, синергія між ними необхідна для створення реальних змін.
«Тільки об’єднавши зусилля, ми можемо створити умови, в яких ВПО стануть ресурсом для громад, а не їх тягарем», – наголошує Дінник.
Ради ВПО
Ради ВПО — потужний інструмент, в якого є майбутнє, однак наразі далеко не всі вони працюють ефективно. Нерідко представники громадських організацій, увійшовши до Ради ВПО не до кінця розуміють роль та механізми функціонування консультативно-дорадчих органів, доєднуються до неї сподіваючись таким чином залучати додаткове фінансування на реалізацію власних проєктів. Однак, реалії сьогодення вимагають від членів ради брати на себе ініціативу розробки і реалізації заходів задля вирішення проблем ВПО в умовах обмеженості ресурсів. І самостійно шукати та залучати фінансування для забезпечення діяльності органу.
«Працюючи як громадська організація в своєму напрямку, ми можемо використовувати ресурс ради ВПО та підсилювати її, — розповідає пані Людмила, і додає: — Однак в невеликих селищах часто бувають випадки, коли ради ВПО створюються номінально, існують не функціонуючи».
Людмила вважає, що необхідною умовою підвищення ефективності Рад ВПО є створення платформ для обміну досвідом. Однією з таких платформ є форум.
Яскравим прикладом є Форум Рад ВПО Дніпропетровської області. Учасники форуму поділилися досвідом взаємодії з владою, на прикладі конкретних кейсів обговорили проблеми інтеграції ВПО та спільно розробили практичні рішення. Зокрема, було сформовано перелік спільних проєктів, визначено пріоритетні напрямки навчання для членів Рад та розроблено пропозиції щодо покращення обміну досвідом між Радами області.
Учасники також обговорили питання забезпечення ВПО тимчасовим житлом, визначивши наявні ресурси та перешкоди.
Довгострокова перспектива
Для того, щоб люди з постраждалих громад залишилися в громадах і могли розвиватися в довгостроковій перспективі, важливо, щоб кожен з них міг знайти свою нішу. Для їх успішної інтеграції бажано, щоб стратегія громади враховувала також і потреби ВПО. Також необхідно, щоб існувала загальна база інформації про потреби різних громад, щоб люди розуміли, в якій громаді їх навички та кваліфікація будуть найбільш корисними.
Людмила Дінник вважає, що люди, які вимушено переїхали, мають стати невід’ємною частиною приймаючих громад. Для цього потрібно створити умови, які дадуть їм можливість реалізувати свій потенціал. Вона зазначає, що потрібні інвестиції в житло, професійну перепідготовку та інтеграцію в місцевий ринок. «Ми повинні думати про довгострокову перспективу. Це не лише питання підтримки сьогодні, але й розвитку громад, де ВПО можуть залишитися назавжди», — підсумовує вона.
